Ukrainische Verteilschriften

Як же мені потрапити на небо?

Багато людей не замислюються над питанням віч­нocті. Ми це спостерігаємо навіть у тих, хто думає про с­вою смерть. Американська актриса Дрю Бе­рі­мор ще дитиною зіграла головну роль у фантастичному фільмі «Інопланетянин» і стала кінозіркою. У свої 28 років (нар.1975) вона висловила таку думку: «Якщо я помру швидше, ніж моя кішка, тоді нехай їй дадуть зжерти мій попіл. Тоді я продовжу життя хоч у кішці». Невже така обмеженість і невігластво стосовно питання смерті не є вражаючими?

Коли Ісус жив на землі, до Нього приходило багато людей. Їх клопотання були переважно земного ха­рак­теру:

• Десять прокажених хотіли зцілитись
  (Луки 17:13).
• Сліпі хотіли прозріти (Матея 9:27).
• Хтось очікував допомоги у питанні поділу спадщини (Луки 12:13-14).
• Фарисеї приходили із лукавим запитанням: чи сплачувати їм податок кесареві? (Матей 22:17).

І тільки деякі приходили до Ісуса, щоб від Нього дізнатися, як потрапити на небо. Один багатий мо­ло­дий чоловік звернувся із запитанням: «Учителю бла­гий, що мені робити, щоб успадкувати життя вічне?» (Лука 18:18). Ісус відповів йому, щоб він про­дав усе своє майно, за яке тримається своїм сер­цем, і йшов за Ним. Через те, що юнак був дуже ба­га­тим, він не прислухався до поради Учителя, тим самим відмовившись від неба. Були й такі, які неба зовсім не шукали, але після зустрічі з Ісусом вони приймали Його вчення. Закхей дуже хотів по­ба­чити Учителя. Та зустрівши його, він отримав більше, ніж сподівався. Коли Ісус гостював у його домі – Закхей знайшов шлях до неба. Ісус сказав тоді: «Сьогодні на цей дім зійшло спасіння...» (Луки 19:9).

Як знайти Царство Небесне?

Після сказаного вище ми можемо зробити такі вис­новки:

• Царство Небесне знаходять одного конкретного дня. Це важливо знати, бо і для вас, любі читачі, вже сьогодні можливо прийняти від Бога вічне життя.
• Щоб знайти Царство Боже, не потрібно якихось особ­ливих вчинків. Царство Боже знаходять без якихось особливих приготувань.

Наші власні уявлення про те, як потрапити на небо, за­зви­чай помилкові, якщо вони не засновані на Бо­жому слові. Одна артистка співала пісню про кло­уна, що після довгих років роботи в цирку пішов з арени. Вона стверджувала: «Він, звичайно, пот­рапить на небо, бо приносив людям радість.» А одна ба­га­та жінка побудувала дім для бідних, у якому двад­цять жінок могли проживати безкоштовно. Це було зроблено за однієї умови: ці жінки були зобов`язані щодня протягом однієї години моли­тися за спасіння душі їхньої благодійниці.

Але що справді приведе нас до неба?

Щоб пояснити нам це, Ісус розказав притчу. У Єван­гелії від Луки (14:16-24) іде мова про одного чоло­віка (у притчі він втілює образ Бога), що хоче влаш­тувати великий бенкет (уособлює образ неба) і розсилає багатьом людям особисті запрошення. Про­те відповіді його дуже розчаровують: «І по­чали вони, ніби змовившись, відмовлятися.

Перший йому сказав: поле купив я…
Другий: п`ять пар волів купив я…
Третій: одружився я і тому не можу прийти.»

Ісус закінчує притчу присудом господаря: «Ніхто з отих запрошених не покуштує моєї вечері» (Лука 14:24). З цього видно, що небо можна от­ри­ма­ти, можна і втратити. Все залежить від того, чи приймемо ми запрошення, чи відмовимось від нього. Невже буває щось простіше? Напевне, що ні! І якщо колись багато людей не опиняться в небі, то не через те, що вони не знали шляху, а через те, що вони не прийняли запрошення.

Не варто брати приклад з тих трьох героїв при­тчі, адже ніхто з них не прийняв запрошення і не прийшов на бенкет! Невже тепер бенкет не від­­бу­­деться? Навпаки! Після тих відмов господар наказує своїм слугам запросити всіх. Тепер він не замовляє листівок із золотим обрамленням. Те­пер до­сить простого слова: «Прийдіть!» І ко­жен, хто приймає запрошення, займає відведене для нього на бенкеті місце. І що ж відбувається? Так, люди при­ходять великим натовпом. Минає ще тро­хи часу, і господар бачить, що є ще вільні місця. І він каже своїм слугам: «Ідіть знову і за­про­шуйте ще!»

На цьому місці я хочу порівняти героїв тієї притчі з нами, бо вона точно відповідає нашій сьогоднішній ситуації. На небі є ще вільні місця, і Бог каже тобі: «Ходи і займи своє місце на небі! Будь розумним і забронюй собі місце на цілу вічність! Зроби це ще сьогодні!»

Небо – надзвичайно прекрасне, тому порівнює його Ісус Христос з великим бенкетом. У першому листі до Коринтян (2:9) є такі слова: «Те, чого око не бачило й вухо не чуло, що на думку лю­дині не спало, те наготував Бог тим, що його люблять.» Нічого, абсолютно нічогісінько на зем­лі навіть приблизно не нагадує неба – настіль­ки там гарно! Ми ні в якому разі не маємо права про­пус­тити можливість туди потрапити – воно є над­звичайно цінним. Хтось відкрив для нас ворота до неба! Його їм`я – Ісус Христос, Син Божий! Зав­дяки Йому потрапити туди так просто. Тепер це за­ле­жить тільки від нашої власної волі. Лиш той, хто є таким обмеженим і близоруким, як ті троє чо­ло­віків у притчі, може не прийняти запрошення.

Спасіння приходить через Господа Ісуса

У книзі Діянь Апостолів (2:21) сказано: «А кожний, хто призве ім`я Господнє, той спасеться.» Це твер­джен­ня є головним у Новому Завіті. Пере­бу­ва­ючи у в`язниці міста Филиппи Апостол Павло у роз­мові з охоронцем дав ще чіткіше пояснен­ня: «Віруй у Господа Ісуса, і спасешся ти і твій дім» (Діяння Апостолів 16:31). Це твердження – ко­рот­ке, про­те зрозуміле і здатне змінити життя. Тієї ж ночі охоронець навернувся до Ісуса.

Є дещо, про що ми обов`язково мусимо знати: Ісус хоче навернути нас із шляху, що веде у прокляття, пекло. Біблія каже, що на небі або у пеклі людина пе­ре­буватиме вічність. Одне місце прекрасне, а дру­ге – страшне. Третього місця не існує. Через п`ять хвилин після смерті ніхто вже не скаже, що смерть є кінцем. Особа Ісуса вирішує все. Наше віч­не буття залежить від єдиної Особи – Ісуса Христа і на­ших стосунків із ним.

Під час моєї подорожі з лекційною програмою до Поль­щі ми відвідали колишній концентра­цій­ний табір Освенцім. Страшні події відбувалися тут у ча­си Третього Рейху. З 1942 по 1944 роки тут от­руї­ли газом і спалили більше півтора мільйона людей, пе­ре­важно євреїв. В літературі є вислів – «пекло Ос­вен­ціма». Я міркував про це, коли ми стояли у га­зо­вій камері, де за один раз помирало близь­ко шіс­тсот осіб. Це було неймовірно жорстоко. Але чи було це дійсно пеклом?

Ми, як екскурсійна група, мали можливість ог­ля­нути цю газову камеру тільки тому, що цьому не­люд­ському злочину прийшов кінець. Тепер це міс­це відкрите для відвідувачів, там уже нікого біль­ше не замучать і не отруять. Газове пекло Ос­вен­ціма було обмежене у часі, пекло, про яке го­во­рить Біблія, є вічним.

У холі музею Освенціма мій погляд упав на зо­бра­ження розп`яття. Якийсь в`язень надряпав свою на­дію на Ісуса цвяхом на стіні. Цей художник та­кож загинув в одній із газових камер. Але він знав Спа­си­теля Ісуса. Хоч він і помер у такому страшному місці, небо для нього було відкрите. Із пекла ж, про яке попереджує нас Ісус у Новому Завіті (Матея 7:13; 5:29-30; 18:8), втечі або порятунку не існує. Бо пекло, на відміну від Освенціму «працює» вічно, і здійснити коротку екскурсію туди неможливо.

Небо також є вічним. Це і є те місце, куди нас хоче при­вести Бог. Тому дозвольте Йому запросити Вас на небо. Призовіть Ім`я Господа, і забронюйте цим місце на небі!

Якось після моєї лекції до мене звернулась схви­льо­вана молода жінка: «Невже це можливо – “за­броню­вати собі місце на небі?” Звучить, немов у бюро по­до­рожей». Я з нею погодився: «Хто не бронює, той не досягає мети. Якщо ви хочете потрапити на Гавайські острови, то вам необхідно мати квиток». Вона запитала мене: «Але ж за квиток потрібно за­пла­тити?!» – «О так, за квиток на небо – теж! Але це так дорого, що ніхто з нас не зміг би його оп­латити. Наші гріхи цього не допускають. А Бог не терпить у Себе на небі ніякого гріха. Той, хто після цього життя хоче провести вічність у Бога на небі, повинен спочатку звільнитись від своєї про­вини. Це звільнення можливе тільки через одну без­гріш­ну особу, і тією особою є Ісус Христос. Він єдиний може заплатити! І Він заплатив – своєю кров`ю че­рез свою смерть на хресті.»

Що я мушу зробити,щоб потрапити на небо? Кож­ного з нас стосується запрошення Бога прийняти Його спасіння. Багато уривків з Біблії наполег­ли­во за­кли­кають нас відповісти на Боже запрошення:

• «Силкуйтеся ввійти через тісні ворота...» (Луки 13:24).
• «Покайтеся, бо Небесне Царство близько!» (Матея 4:17).
• «Входьте вузькими дверима, бо просторі две­рі й розлога та дорога, що веде на погибель, і багато нею ходять. Але тісні ті двері й вузька та дорога, що веде до життя, і мало таких, що її знаходять!» (Матея 7:13-14).
• «Віруй у Господа Ісуса, і спасешся ти...» (Діяння Апостолів 16:31).
• «...старайся осягнути життя вічне, до якого ти покликаний...» (1 Послання до Тимотея 6:12).

Усі ці запрошення дуже наполегливі й кон­крет­ні. У них відчувається серйозність, рішучість і не­від­клад­ність. Правильною відповіддю на за­про­шення до не­ба буде молитва, яка звучатиме при­близ­но так:

«Господи Ісусе, я сьогодні прочитав, що потра­пи­ти на небо можу тільки через Тебе. Я хочу колись бу­ти з тобою в небі. Врятуй мене від пекла, на яке я приречений через свою провину. З безмежної лю­бо­ві до мене, Ти помер за мене на хресті, і за­пла­тив цим за мої гріхи. Ти бачиш всю мою про­вину – починаючи з самого мого дитинства. Ти зна­єш усі мої гріхи, які мені зараз відомі, і ті, які я вже давно забув. Тобі відомий кожен порух мого серця. Я перед Тобою, як відкрита книга. Та­ким, яким є, я не можу потрапити до Тебе в не­бо. Прошу Тебе, прости мені мої гріхи, я за них дуже шкодую. Прийди зараз в моє життя і онови його. Допоможи мені відмовитись від усього, що Ти не вважаєш добрим, даруй мені нові звички, які Ти благословиш. Відкрий мені Твоє слово – Біб­лію. Допоможи зрозуміти те, що Ти хочеш мені ска­за­ти, і дай мені слухняне серце, щоб я чинив те, що Тобі подобається. Я приймаюТебе як сво­го Гос­пода. Я хочу йти за Тобою. По­ка­жи мені шлях, який я маю ви­бра­ти у кожній сфері життя. Я дякую, що Ти мене почув, що я те­пер маю право стати ди­ти­ною Божою, яка колись буде з То­бою в небі. Амінь».

Проф., д-р т.н. Вернер Гітт